Уявімо, що проминула вступна кампанія, першого вересня ви разом з іншими щасливчиками проспівали „Гаудеамус” (хто не знає – це студентський гімн) – і ось ви, наївний першокурсник, опиняєтеся у святих стінах храму знань. Вас одразу запевнять, що сюди ви потрапили не випадково – на вас покладається важлива місія – вчитися, отже, з безтурботними деньками можна попрощатися. До речі, у вас може бути так званий „шок першокурсника”: здається, нова інформація поступає звідусюди, часу катастрофічно бракує, ви абсолютно нічого не встигаєте, а ще багато чого не розумієте. Але не слід переживати з цього приводу, бо: знати усе неможливо; важливо навчитися засвоювати те, що може стати у пригоді; знання за плечима не носити.

Окрім власне засвоєння корисних знань ви контактуватимете з викладачами. Причому вони мають звичку знущатися з бідолашних студентів. Вони роблять це: на лекціях, коли від вас вимагається не лише не спати, а й писати-писати-писати; на семінарських заняттях: вашої присутності викладачеві мало, йому кортить почути вашу думку з того чи іншого приводу; від сесії до сесії – так, студентам весело, але таки треба навідуватися до бібліотеки, готувати реферати й повідомлення, читати книжки тощо; іще робити ксерокопії (підручників чи чужих конспектів), що часто б’є по кишені; вони роблять це й під час сесії, особливо якщо вам не пощастило з „автоматом”. Про складання і перескладання можна написати окрему книгу, у кожного студента є свої цікаві історії. І у вас буде, не переживайте.

Але не варто засмучуватися, адже ви теж можете з користю проводити час у стінах навчального закладу. Отже, крім власне навчання, ви можете: брати участь у суспільно корисній діяльності (від студради до тематичних гуртків і випуску стіннівок);

відвідувати або й організовувати різноманітні КВК, концерти, вечорниці тощо; знімати прихованою камерою викладачів, а потім ці записи використовувати для тих самих КВК і концертів;

записувати „перли” викладачів і студентів, а потім смішити одногрупників; відзначати „професійні” свята, пов’язані із майбутньою спеціальністю (День учителя, День юриста тощо). І – увага! – День студента святкується двічі на рік – 25 січня і 17 листопада. В принципі, студентство – це той унікальний народ, для якого у святкуванні важливий не привід, а сам процес.

Отже, ставши студентом, ви гарантовано отримаєте декілька напрочуд цікавих років життя, наповнених різноманітними подіями, нових друзів, романтичні зустрічі і ще багато чого. І жодної хвилини для нудьги.

Однак може статися так, що вершина під назвою ВНЗ лишиться непідкореною. Звичайно, позитивних емоцій така ситуація не додасть, але це не привід впадати у відчай – життя не закінчується. Можна штурмувати омріяний ВНЗ наступного року. Можна піти вчитися на заочне відділення. А можна припустити, що саме поза стінами навчального закладу на вас чекає щось цікаве.

Моя подруга, вступаючи на природничо-географічний факультет, склала добре хімію і біологію, але „завалила” іспит з української мови (сумніваюся, що дівчина, яка закінчила школу з відзнакою, написала диктант на незадовільну оцінку). На комерційну форму не пішла, влаштувалася на роботу в поліклініку, а наступного року вступила на заочне відділення Харківської фармацевтичної академії. За рік уже працювала за спеціальністю. І цього року, отримавши диплом, вона вже матиме досвід роботи, стаж і пристойну зарплатню. Це не поодинокий випадок, коли потенційні студенти, яких „не прийняв” ВНЗ, знаходили себе в іншій царині. І хай вони не пізнали усіх тонкощів стаціонарного навчання, проте вони збагатили свій життєвий досвід практичною діяльністю. Як казав класик, мало мати гарний розум, треба уміти його застосовувати.

Після закінчення школи ви можете звернутися до Центру зайнятості, там допоможуть визначитися із вашою спеціалізацією (можливо, вам не вдалося вступити до ВНЗ через неправильно обраний напрям) або підшукати роботу.

Все у ваших руках, тому не можна їх опускати – пам’ятайте це. А ще – не забувайте відриватися від підручників і насолоджуватися весняними деньками.