Розпочати цю публікацію хочеться повідомленням про те, що міського голову Кіровограда звати Володимир, а прізвище його Пузаков. Про те, як він виглядає, до якої партії належить і таке інше, ми навіть писати не будемо, бо, як виявилось, третина кіровоградської молоді навіть не може назвати його ім’я. Але при цьому всі ми, погодьтесь, зайвий раз не минаємо можливості сказати, що всі негаразди в місті від нього – нашого мера.

Нещодавно завершився проект громадської організації «Центр соціальної реабілітації інвалідів Кіровоградщини», за підтримки ОБСЄ та Комітету виборців України «Прозора влада, підзвітний мер!». В ході нього проводився моніторинг діяльності чотирьох міських голів: кіровоградського, олександрійського, знам’янського та долинського і, відповідно, ставлення до них громадян. Саме в ході цього опитування і виявилась абсолютна неосвіченість кіровоградської молоді. У районних центрах, до речі, ситуація краща, там хоч прізвище мера вивчили… Що вже говорити про обізнаність громадянами своїх прав щодо взаємовідносин з владою: половина опитаних навіть чути не чули, що міський голова має звітувати про свою роботу і виконання передвиборчих обіцянок.

Щодо обіцянок, то дослідження показало - мало хто знає, що ж нам наші кандидати перед виборами обіцяли, пам’ятаємо лише, що щось розповідали, а що? На схожу амнезію хворіють і самі владні мужі, хоча в них хвороба настає з різних причин. Це може бути як принципове невиконання обіцянок (даних задля рейтингів), так і неможливість виконання через поточні справи. Саме така ситуація склалась в Знам’янці, де більшість громадян задоволена роботою мера Віктора Крюкова, але тези з передвиборчої програми він, на жаль, не виконує. Щодо кіровоградського міського голови, то тут ситуація просто чудова – знайти передвиборчу програму кандидата, який врешті-решт переміг на виборах, організатори проекту не змогли. Як і зустрітися з ним.

Координатор проекту Андрій Малик говорить, що під час реалізації основних завдань довелось зіткнутись з чималими проблемами: то громадяни думали, що цей проект – піар міського голови (в кожному місті гадали, що саме їхнього), а самі мери іноді не зовсім радо ставились до того, що їх будуть моніторити. До того ж організаторам дуже хотілось донести до громадян думку, що перш, ніж звинувачувати владу в чомусь, треба розібратись і знайти дійсно винних, а не ототожнювати слово «проблеми» зі словом «мер», як ми найчастіше й робимо.