Отже, хто не знає і кому цікаво дізнатися, концерт того дня давали "Король і Шут". Група святкує ювілей - 15 років, тож ювілейний тур - справа честі, панове! Веселі росіяни заїжджають в гості в Україну досить часто - по одному-два рази на рік. Улюблені міста - Одеса та Київ. Тому при великому бажанні побачити на сцені "панків-казкарів" (моє особисте визначення, нікому не нав'язую) зовсім не нездійсненна мрія. До того ж квитки не такі вже й дорогі: 40-60 грн., стандарт для дуету "Палац спорту + гості з близького зарубіжжя". Якщо хтось збиратиметься на… ну, коли музиканти ще раз приїдуть, припустимо, - менше 60-80 не заплатите, це за другу фан-зону (або далеко і нічого не видно, або геть збоку під кутом; хоча варіант 2 значно кращий - з досвіду рекомендую). А в інших будинках і палацах культури ціни ще вищі і в БК Національного авіаційного університету чи Київського політехнічного - гривень на 20-30, в "Україні" - то і взагалі! Хоча там, звичайно, комфортніше. І набагато.

Та повернімося до наших баранів. До речі, баранами можна сміливо назвати деяких осіб, які перед концертом здорово "приймуть", не розрахувавши власних можливостей, а потім розказують щось типу "пам'ятаю, що заходили (в зал), а що було далі, не пам'ятаю". А дехто і взагалі нікуди вже не заходить. Мабуть, згодом непогашені квитки будуть їм символом докорів сумління. Тому попередження номер раз: не напивайтеся! І не тільки алкогольних, а й безалкогольних напоїв - може виникнути проблема типу "а де тут туалет?". Це якщо ви ще не заходили всередину. А ми ж культурні люди, чи не так? Хоча зазвичай у людей рок-концерт і випивка пов'язані дуже тісно. Скажімо так: на концерт приходьте тверезими, або хоча б уже тверезими (тільки дивіться, щоб голова не боліла, бо враження зіпсується).

Попередження номер два: поменше речей. Думаю, пояснювати не треба: менше всякого добра - більша свобода дій і руху. Крім того вхід до Палацу спорту охороняють 1-2, а іноді три кордони охорони. Всіх перевіряють. Чим менше у вас речей, тим більше шансів пройти перевірку швидко і безболісно. Що значить безболісно? Значить, що у вас нічого не заберуть. Тому ще напівпопередження, ба навіть попередження номер три: шановні металюги, панки, готи і т.д. Менше прикрас! Прикрасами я називаю наші улюблені напульсники, браслети, ланцюги й ланцюжки, нашийники, ковані ремені. Їх усі знімають і не повертають! Одного разу (здається, на концерті "Кипелов") забирали навіть шкіряні рукавички, прості, без заклепок і понтів, з обрізаними пальцями. Всі були в шоці! А цього разу охорону зацікавили ремені двох моїх друзів. Один зумів його сховати і пронести в зал. А один лишився таки без ременя - самий звичайнісінький ремінь був, вірите? Ну от… Так що, якщо ви впевнені, що зможете щось сховати та пронести - удачі. Якщо ні - краще лишіть усе вдома, ще знадобиться.

А щодо мене, то я свої два напульсники пронесла. Дівчат не так суворо "облапують", як хлопців. Щодо обшуку, то під самими стінами чи всередині ті, хто його пройшли, іноді з іронічними посмішками, розказують подробиці цього процесу. О, до речі! Напої також заборонено вносити. Так що допивайте своє пиво чи що там у вас є перед тим, як заходити. На дверях вас перевірять знову. Іноді краще, ніж на першому "фронті", тож не дуже розслабляйтеся. І квитки гасять. Квиток з першого в моєму житті рок-концерту надірваний до половини - бачите, не попередили їх, щоб не шматували. Зараз народ культурніший, надривають не флаєр, а лише папірець з необхідними даними (дата, група, місце і час концерту, ряд, місце чи фан-зона і ще якийся технологічний захист від підробки). Ну а потім ви заходите всередину. Востаннє ваші речі та квиток перевірять на вході до залу.

Маленьке спостереження: такий потужний "вечерний шмон" спостерігається лише в Палаці спорту. І не завжди: на "ДДТ" все було значно цивілізованіше, наприклад. І ще одне. Якщо у вас квитки в першу фан-зону (та, що примикає до сцени і відгороджена від решти залу захисним "парканом"), то постарайтеся пробратися в зал (і зокрема у свою зону) хоча б за півгодини до початку концерту. Інакше з вами може трапитись таке лихо, як зі мною. І не тільки. Ви просто не встигнете зайти в зону. "Добрі" люди в уніформах, у відповідь на наші протести з приводу неможливості зайняти своє місце (за що ми гроші платили, врешті-решт?), знизували плечима: "Ми нічого не знаємо… Підіть он туди" і направляли до сусідів. А ті - те саме, відсилали нас назад. Коротше, я концерт провела на трибунах. Теж непогано - було видно сцену та музикантів. От тільки на трибунах не дуже потанцюєш і пострибаєш - є ризик звалитися і щось собі зламати. Правда, мене особисто стрибати й не тягнуло - голова тріщала. Чи то від підвищеного тиску, чи то від пива, що вже вивітрилось. Швидше за все, від того і від того. Спокійно постояти для мене було найкращим варіантом. Проте просто стояти було нелегко - "Король і Шут" все-таки! Програма складалася з половини альбому "Как в старой сказке" (може, це їхній улюблений альбом?), а решта - хіти типу "Камнем по голове", "Прыгну со скалы" тощо. З останнього альбому - лише дві пісні ("Месть Гарри", "Северный флот"). А шкода - хотілось би більше почути. Я чекала - а раптом буде? - пісню "Исповедь вампира", написану, судячи з тексту, під впливом або й за книгами Енн Райс, якими я зараз захоплююсь.

Один знайомий, випадково наткнувшись на мене (бо вся наша компанія по залу розбрелася, та й більшість у першу фан-зону встигла), віддав свою бандану, яка послужила мені замість прапорця. Ну прямо "Веселій Роджер в небе…" Віталя, забери свою бандану, ау! Не обійшлося і без каверзів. Веселеньке таке "заряжене" соло… і Горшок видає епохальну фразу: "Гуляй Россия!" в мене очі, мабуть, круглі стали, я себе з боку не бачила, але так відчулося. Горшок виправився: "…. И Украина тоже!" Ну! Мої патріотичні почуття обурилися. От нахаба! Хоча… мабуть, "потерялся" наш російський друг. Пробачити, чи що? Після концерту розмальована весела хвиля викотилася з Палацу спорту, співаючи і щось вигукуючи. Весело! Концерт мало позбавив фанів їх енергії - як на мене, він взагалі якийсь короткий був. Але мені завжди мало, тож це суб'єктивна точка зору. Отже, заряджені фани вийшли у двір. А там - сміттєвий контейнер. На коліщатах. Якісь малолітні фанати на ньому спершу танцювали. Потім народ дружно атакував цю корисну ємкість, забуцавши ногами. Далі смітник почали катати подвір'ям. А потім двоє героїв залізли всередину - вже катали їх. А потім спустили зі сходинок. Ну, внизу бак врешті-решт перекинувся, накривши героїв дня. Всі радіють, сміються, аплодують, вітають сміливців. Насамкінець бак було поставлено знову "на ноги" (на колеса, себто) і… спущено в підземку. Ну, народ повеселився на славу… Людям культурним повторювати не рекомендується. І хай мене брати по захопленню не судять надто суворо.

Чи варто описувати дорогу? Скажу лиш те, що, по-перше, дорога і уся коротка поїздка досить виснажують - добу будете відпочивати. І ще одне: це не так і дорого - поїздка в Київ. "Укрзалізниця" дає можливість туди й назад проїхатися за 30 грн., а якщо по студентському - вдвічі дешевше. За умови, що вас не лякають, звичайно, аспекти поїздки у плацкартному вагоні. Їдьте на Знам'янку, звідти після півночі багато поїздів на Київ їде. А можна і прямим з Кіровограда. Головне - упевненість у власних можливостях.